Купує, але не всюди і не все підряд. Мультик із капучино замість голови глядач охоче приймає від нейромережі. З новинами та рекомендаціями товарів усе складніше. Ринок справді не платить за години роботи, але це не означає, що йому байдужий процес. Він платить за його наслідки: повторюваність результату, правдивість зображення, відповідальність за поломку і походження речі. А межу, за якою починається «всім по барабану», часто проводить не читач, а власник каналу, через який контент до нього доходить.
Сховатися ШІ не зможе: мегавати, чипи і гроші видно. Реальний сценарій гірший і нудніший: система, яку не вимикають, бо від неї залежить усе, і будує її не ШІ-втікач, а компанія-власник. Єдине, що така система не обійде, - найтупіша зброя в руках людей.
Невміння повторити роботу ШІ без ШІ ще не деградація: так влаштований будь-який поділ праці. Деградація починається там, де людина віддала машині не виконання, а мету, критерії правильності та кнопку зупинки.
Небезпечний ШІ уявляють як машину, що захоплює сервери. Але переконувати дешевше, ніж примушувати, а ще дешевше - ухвалювати рішення, які люди самі йому віддали.
Відповідальна людина потрібна не як гаманець і не як жертва після аварії, а як точка керування владою, переданою системі. Платити має організація, яка обрала технологію й отримує від неї вигоду.